Магія Часу: Шлях Знання. Книга перша

З циклу вебінарів Кастанеда погляд мага.

Анотація:

Читання творів Карлоса Кастанеди не залишає байдужим. Одні бачать у них майстерно написану художню літературу про дона Хуана та його учня Кастанеду, інші виявляють глибокі закони метафізики та ключі до розвитку свідомості. "Магія часу: Шлях знання. Книга перша" — це результат циклу вебінарів "Кастанеда: погляд мага". Ця книга для тих, кого цікавлять магія Кастанеди та роздуми про вчення дон Хуана, пропонує нові погляди на цілу галузь знань, яка може змінити ваше сприйняття реальності.

Передмова. Відкриття у світі метафізики

Книги Карлоса Кастанеди завжди викликали неоднозначні враження. Хтось сприймає їх як фантастику, хтось — як керівництво до дії, інші стають послідовниками його вчення. Незалежно від підходу, його твори залишають свій слід у свідомості кожного читача. Можна навіть уявити, що Кастанеда потрапив під вплив чорного мага Хуана Матуса — це лише одна з можливих інтерпретацій. Але як не дивись, його тексти торкаються основних дуалістичних аспектів людської свідомості.

Я також знайшов у книгах Кастанеди те, що допомогло мені краще зрозуміти власний життєвий шлях. Проте для мене книги — це не кінцевий пункт, а ключі до давніх знань і досвіду, які живуть у кожному з нас. Важливо не захоплюватися містикою чи спіритизмом, а прагматично використовувати інформацію для розкриття власних таємниць. Саме цим досвідом я хочу поділитися на цих сторінках.

Вчення дона Хуана, описане Карлосом Кастанедою, сприймається неоднозначно. Дехто розглядає його як серйозне вчення, а хтось — просто як цікаву книжку. Моє ставлення до цього, як і до будь-яких інших авторів, полягає в пошуку ключів. У творах Кастанеди є багато ключів до магічної свідомості і ті, хто читав, розуміють, що там приховано багато цікавих думок. Проте ці ключі часто недооцінені або не зовсім зрозумілі. Причина цього полягає в тому, що якщо ми сприймаємо книги Кастанеди як керівництво до дії, то це може призвести до хаосу. Але якщо ми шукаємо в його книгах не конкретне вчення чи інструкцію, а ключі для зміни своєї свідомості і пізнання самого себе, то такий підхід виявляється дуже корисним. І це стосується не лише книг Кастанеди, але й будь-якої іншої літератури, навіть художньої.

Останнім часом люди стали читати менше книг, віддаючи перевагу фільмам або аудіокнигам. Але я, мабуть, належу до старої формації людей, які люблять читати. Коли ти читаєш, є можливість знайти для себе ключ, який відкриває приховані глибини твоєї свідомості.

Тези, які я взяв за основу, не є моїм винаходом. Вони описані самим Кастанедою в його книгах. Він виокремив їх як основні поняття, які стали основою для цієї книги. Я завжди вірю, що все, що ти робиш, треба робити як для себе. Якщо ви можете знайти щось корисне у моїх роздумах, то це буде чудово. Якщо ж ні, то кожен має право вибирати те, що йому підходить. Мені подобається Кастанеда, його ключі та тези, які я використовував для свого самопізнання і розвитку як мага. Я замінив деякі слова у цитатах Кастанеди, наприклад, слово "воїн" на "маг", оскільки вважаю, що маг і воїн — це одне і те ж.

Воїн, у контексті вчення, — це той, хто веде боротьбу з власним ідіотизмом. Коли людина починає усвідомлювати свої недоліки та дурощі і вони її починають дратувати, вона шукає способи позбутися цього ідіотизму. Тоді вона стає воїном, який бореться з власним ідіотизмом. Що містить цей ідіотизм? Це дуже індивідуально — це можуть бути страхи, нерозуміння, неправильне сприйняття чи навіть певні реакції.

Так само, коли я позиціоную себе як мага, це не означає, що я якийсь крутий "мен" і зараз буду показувати вам фокуси. Мага я вважаю будь-яку людину, яка стає на шлях усвідомлення, пробудження себе, як особистості, гармонійного розвитку себе як вічної істоти. Якщо вам подобається таке визначення, то можна сказати, що ви теж маг або на шляху до того, щоб стати магом, або розвиваєтеся як маг.

Я не досяг досконалості. Якби я досягнув її, то напевно, вже не був би тут, на землі. Оскільки я ще тут, це означає, що мені є до чого прагнути і розвиватися. Зрозуміло, що чим більше ми розвиваємося, тим більше розуміємо, що ще багато чого не знаємо. Тому розвиток свідомості є безкінечним процесом. Люди можуть розвиватися все життя, але все одно залишаться на шляху розвитку, бо цей процес нескінченний і триває навіть після нашого життя тут.

Розділ 1. Сила знання нескінченності

Справжня сила залежить від того,
яке знання ми здобуваємо.
Який сенс мати знання,
якщо вони не готують нас
до зустрічі з невідомим?
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Що ж таке сила знання? Це не абстрактна ідея, яка заманює і вводить в оману. Ми часто розуміємо під "силою" майже все, крім знання. Навіть якщо ми уявляємо силу, зазвичай це щось практичне і земне. Інформація та знання часто плутаються, а інколи сприймаються як синоніми. Проте ніхто не може дати однозначне визначення сили — це завжди суб'єктивно й неоднозначно. Коли ми говоримо про силу, ми нерідко маємо на увазі щось незвичне, що викликає подив і захват. Але в чому полягає справжня таємниця сили? Її природу легше зрозуміти, якщо пов'язати з поняттям знання. 

Сила знання — це не лише накопичений досвід, але й здатність правильно його використовувати. Коли ми бачимо людину, яку називають "сильною", зазвичай не помічаємо тих зусиль, через які вона пройшла, щоб стати такою. Це результат тривалого процесу — подолання власних обмежень і набуття мудрості через помилки й випробування. Багато хто шукає силу як щось містичне, сподіваючись отримати її без зусиль. Але справжня сила не дається просто так. Це не магічний дар, який можна отримати, відвідавши певне "місце сили". 

Місце сили — це не географічна точка, а стан усередині Людини Знання. Це місце, де людина знаходить себе і зв'язок із всесвітом. Якщо знання не допомагає нам зростати або не готує нас до зустрічі з невідомим, воно може перетворитися на пастку, яка висмоктує нашу енергію. Наприклад, людина, що пройшла через війну, може виглядати сильною зовні, але всередині її досвід може залишити порожнечу і біль. Це знання не додає сили, а лише руйнує.

Знання — це те, що насичує нас сенсом і готує до нескінченності. Але якщо воно не наповнює наше життя справжнім змістом, воно може стати тягарем. Справжня сила знання полягає у здатності змінювати себе і підготувати до зустрічі з невідомим, відновлюючи пам'ять і відкриваючи нові горизонти.

Це дуже цікава думка, яка змушує замислитися. Ми можемо застосувати її до будь-якої сфери знань. Наприклад, є вираз "сильний фізик" або "сильний художник". Сила цієї людини полягає у її знаннях, у професіоналізмі, у вивченні тієї сфери, якій вона присвятила своє життя і яка їй подобається. Це не просто фраза — "сильний". Це означає, що людина володіє певними навичками, яких немає в інших.

Сила людини з'являється тоді, коли вона володіє певними знаннями, заглиблена в них, живе ними і розвивається в цьому знанні. Щобільше, якщо запитати будь-яку геніальну людину, яка володіє певним знанням, чи досягла вона достатнього рівня знань, відповідь буде завжди одна — вона ще на шляху до досконалості.

Щоб зупинитися, потрібно зрозуміти, що чим більше ти дізнаєшся, тим більше усвідомлюєш, скільки ще не знаєш. Отже, сила залежить від того, наскільки людина занурена в пізнання. Коли людина розвивається у своїй професії, в знаннях чи у своїй області, вона стає сильною в порівнянні з іншими. Але найважливіше інше: якщо людина використовує знання тільки для того, щоб показати себе іншим, вона ослаблює свою силу. Знання — це не для показу. Ними можна ділитися лише для подальшого розвитку, щоб віддати щось і продовжувати зростати. Наприклад, знання можуть бути використані для того, щоб заробити на життя, отримати фінансові можливості для подальшого розвитку.

Багато людей зупиняються у своєму творчому розвитку, коли їм здається, що вони досягли всього. Вони зупиняються і в житті. Це відбувається, наприклад, з акторами, які досягли піка слави, але не продовжують розвиватися у своїй майстерності і часто падають, іноді навіть трагічно, коли роблять акцент на свою популярність і показують знання лише для того, щоб бути на видноті. Знання, які показують лише для того, щоб продемонструвати їх іншим, перестають бути знаннями. Володіння знанням у будь-якій сфері діяльності надає людині силу. Як писав Кастанеда, "сила залежить лише від того, якими знаннями володіє людина". Сказати, що одна сила сильніша за іншу — це примітивний підхід. Це шлях незнання, коли людина порівнює себе з іншими. Як, наприклад, може конкурувати хороший художник з хорошим музикантом? Це два різні напрямки, точно так само, як і в магії існують різні напрямки та різні сили, що походять від різних знань.

Сила не вимірюється кількістю. Її не можна визначити за якістю. Якщо ми почнемо порівнювати в одній галузі, хто сильніший, то це можна робити за певними критеріями. Наприклад, хтось намалював більше картин, заробив більше грошей, але це все людські поняття сили. Сила у кожного своя, тому що сила містить правду кожної особистості. Доводити комусь свою правду і говорити, що моя сила найсильніша, а ваша слабка — це найбільша дурість, яка може бути у людини. Сила не визначається за зовнішніми показниками. Визначення сили в першу чергу залежить від її корисності. Тут з'являється другий тезис: "Який сенс у знаннях, якщо вони марні?"

Корисність знань не вимірюється за тим, що вони приносять користь суспільству, бо суспільство завжди оцінює їх з погляду споживання. Яка користь від твоїх знань для соціуму чи для групи людей? Ця оцінка споживча, і вона нівелює силу знань. Силу можна відчути лише тоді, коли вона використовується для власного розвитку. Тоді сила іншої людини або напрямку стає твоєю силою. Учитель, передаючи знання учню, передає частину своєї сили, вкладаючи її у свідомість того, хто ще не володіє цією силою, щоб він міг розвиватися самостійно і досягати певних речей. Тому знання, які не можна застосувати, є марними знаннями.

Йдеться про те, що зараз ми живемо в епоху інформації, де її надмірно багато. Але якщо ця інформація не наповнює нас і не робить нас практичними людьми, то її ціна — нульова. Вона влітає в одне вухо і вилітає з іншого. Гірше, якщо така інформація зомбуватиме людину, не даючи їй наповнитися своїм власним знанням, тобто не даючи набути своєї сили.

Знання — це певний досвід людини. Наприклад, ми отримали інформацію, але що ми будемо з нею робити? Нормальні люди, природно, перевіряють її. Мало того, перевіряючи інформацію, ми вимірюємо її відносно корисності. Якщо ми отримуємо якусь інформацію, ми перевіряємо її досвідним шляхом на корисність для себе. І тільки тоді, коли ми перевірили її на власному досвіді, вона стає нашим особистим знанням.

Питання: чи може моє знання знадобитися комусь іншому? Це вже питання не стільки до мене, скільки до того, хто може взяти це знання. Я можу поділитися ним, якщо мене запитають, або, наприклад, як наразі — мене ніхто не просив ділитися важливими поняттями, але я роблю це насамперед для себе. Ділитися або віддавати знання, щоб наповнитися, — це одне з обов'язкових умов розвитку людини. Тому, перш ніж отримати інформацію, потрібно запитати себе: яку користь вона може мені особисто принести? Як вона може змінити мене в моєму розвитку? Якщо інформація, яку ви слухаєте або дивитеся, не приносить вам користі, це марна інформація. Вона не дасть вам жодних знань.

Чому так важливо? Тому що ці знання не готують нас до несподіваних зустрічей з невідомим. Що таке невідоме? Це певний момент несподіванки, те, що ми не можемо передбачити. Якщо знання не готує нас до зустрічі з тим, що ми не можемо передбачити, то по суті, це життя. Ми не зможемо приймати рішення і наші знання нічого не варті, якщо вони не допоможуть нам змінити себе і своє життя. Це ще раз доводить, що такі знання будуть марними для розвитку і в житті. Це буде пустою тратою часу, ресурсів і життєвих сил. Ми часто марнуємо свої життєві сили, не розвиваючись. Знаєте, як це буває: "А що як згодиться? Хай буде". Такий підхід нераціональний. Тому, перш ніж отримати якусь інформацію, потрібно запитати себе: як вона може мені допомогти? Як вона може підготувати мене до зустрічі з несподіванками у житті? Саме це може розвинути мене.

Коли ми ставимо перед собою цінності розвитку у житті, це одне. А коли ми розглядаємо більш глобальний процес отримання знань: як моє знання може підготувати мене до зустрічі з невідомим, — це зовсім інше. До речі, саме це мав на увазі Кастанеда, говорячи про невідоме як смерть. Тобто, якщо я помру, як ці знання мені допоможуть?

Питання смерті — це, мабуть, найважливіше, до чого ми всі йдемо, оскільки все інше у нашому житті — лише засоби задоволення наших потреб, підтримка буденності. Коли ми говоримо про духовний розвиток, важливо зрозуміти суть речей і підготувати себе до зустрічі з невідомим, а зокрема, до зустрічі зі смертю. Хоча неможливо бути повністю готовим до цього моменту, ми можемо підготуватися так, щоб бути максимально спокійними в такій ситуації, щоб зрозуміти, чи існує життя після смерті і як ми будемо жити далі. 

Зрештою, ми не безсмертні і рано чи пізно всі помремо. Карлос Кастанеда говорив саме про цю невідомість, до якої нас готує наш розвиток. Він мав на увазі, що багаторазове втілення або життя — це підготовка до переходу в інші сфери, до іншого розуміння і свідомості. Це ключовий момент, над яким варто замислитися. Важливо думати не лише про сьогодення, але й про те, що буде далі, у майбутньому. Як наші знання допомагають нам розвиватися, як духовним істотам?

Розділ 2. Подолання стереотипів

Ніщо не дається задарма у цьому світі,
а здобуття знань — найскладніша з усіх завдань,
з якими може зіткнутися людина.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Одна з найскладніших перешкод на шляху до знання — це подолання стереотипів, які глибоко вкоренились у нашому мисленні. Саме тому Кастанеда називає це завдання не просто важким, а найскладнішим. Стереотипи, як стадна форма мислення, обмежують наші можливості для справжнього пізнання. Вони замикають нас у межах визначених рамок, перетворюючи знання на догму. Часто можна почути виправдання, що стереотипи корисні для суспільства, але якщо ми розглядаємо знання через призму магічної науки, їхній вплив стає непереборною стіною. Прикладом такого обмеження є релігія, яка за допомогою страху утримує людину в рамках догматів.

В основі стереотипів лежить страх. Тому подолання стереотипів — це подолання самого страху. Саме цей страх тримає нас у зоні комфорту й не дозволяє зазирнути за межі звичного сприйняття. Енергетичне сприйняття, як його описує Кастанеда, дозволяє побачити, як наш соціум ізолює нас від глибокого пізнання себе. Мислення, що застрягло в стереотипах, закриває нам шлях до внутрішнього зростання. Людина боїться досліджувати свою сутність, адже це потребує активних дій і самовіддачі. Стереотипи утворюють невидимі бар'єри між нами і справжніми знаннями.

Перший крок до подолання стереотипу — це визнання того, що можливості є. Другий — практичне застосування цих знань у реальному житті. І третій — це прийняття обставин, коли суспільство не надає розуміння або підтримки. Це все складні, але необхідні етапи, які допомагають зруйнувати стіну між людиною і знанням. Чи може людина самотужки вийти з зони комфорту? Більшість людей навіть не ставить собі таких питань. Страх перед змінами і новим заганяє їх у рамки стереотипів. Але той, хто шукає відповіді на важливі питання — "Для чого я народився?", "У чому сенс мого життя?" — починає шлях до знання. Цей шлях складний, але кожен, хто наважується його пройти, розуміє, що більше немає повернення.

Подолання стереотипів — це постійний процес, який супроводжує нас усе життя. З кожною новою перешкодою ми боремося з власними обмеженнями, відкриваючи для себе глибші рівні розуміння. Це шлях до справжнього "я", до пошуку себе в цьому складному світі.

Нічого в цьому світі не дається безкоштовно і здобуття знання — це одна з найважчих задач, з якими може зіткнутися людина. Ніхто не стане сперечатися з цим твердженням, адже всі погоджуються, що даром нічого не дається. Однак здобуття знання — це дійсно найскладніша задача. Часто гроші не мають значення, коли йдеться про знання, адже справжнє знання можна здобути лише всередині себе. Чому це так важко? Тому що людина не просто не готова, вона не хоче знати. Для неї це щось не природне. Але для того, щоб почати шукати знання, людині потрібно потрапити в такі обставини, які змусять її зрушити з місця і почати рухатися вперед. До цього моменту людина навіть не намагається щось дізнатися. Ось чому це найскладніше завдання — подолати власну небажання.

У нашому житті трапляються ситуації, які змушують нас почати діяти і розвиватися. Ми платимо за це не матеріальними ресурсами, а безцінним часом, який витрачаємо на пошук відповідей на важливі питання. Тільки тоді, коли ми починаємо задавати собі питання, щодо певних ситуацій або щодо себе самого, ми починаємо рухатися вперед. Ця ціна — розбиті ілюзії, коли людина втрачає ті уявлення, які їй вклали з дитинства: «Ти народився, щоб допомагати мамі» або «Ти народився, щоб служити Батьківщині». Це не істина. Справжнє питання полягає в тому, яка моя особиста мета на Землі.

Які мої пріоритети? Особисті пріоритети — це фундамент нашого існування. Часто ми чуємо цитату, яку християнські церковники витлумачили як "люби ближнього свого, як самого себе". Але якщо розглянути це глибше, стає очевидним, що справжнє значення цього вислову потребує корекції: "Полюби себе, щоб зрозуміти, як любити інших". Це ключове розуміння, бо людина, яка ненавидить себе, не зможе по-справжньому полюбити інших. Таких, хто ненавидить себе, на жаль, набагато більше, ніж тих, хто любить ближніх.

Розділ 3. Повне пробудження

Людина йде до пізнання
так само як вона йде на війну —
повністю пробудженою, сповненою страху,
благоговіння та беззаперечної рішучості.
Будь-яке відступлення від цього правила —
фатальна помилка і той, хто її зробить,
неминуче доживе до того дня,
коли гірко пошкодує про це.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Однією з найбільш потужних сил, що змушує людину пробудитися повністю, є зустріч зі смертю. Смерть стає союзником, що штовхає до пізнання, яке багато хто називає магією, навіть не усвідомлюючи своїх обмежень і помилкових переконань щодо неї. Саме страх перед смертю пробуджує, він змушує людей поринути у стан повної свідомості. Страх стає рушійною силою пробудження, коли вже немає можливості залишатися в комфорті та спокої. Цей страх, цей шок і є тим моментом, коли людина прокидається. Але тут важливо зрозуміти: пробудження приходить не від простого страху. Його справжня сила полягає в інстинкті самозбереження, який виводить людину з безпечної зони.

Пробудження починається одразу, як тільки виникає загроза життю, коли смерть починає дихати у спину. І цей страх смерті може стати як мотиватором, так і пасткою. Якщо піддатися первинним інстинктам і втекти, то людина залишається рабом страху, як тварина. Але якщо піти на зустріч цьому страху, розуміючи його і приймаючи його наслідки, тоді настає справжнє пробудження. Йти до пізнання, як на війну, — це усвідомлювати свої ризики, бути готовим до можливих поранень, втрат або навіть загибелі. Така рішучість і повне прийняття небезпеки стають основою для справжнього пізнання.

Справжня тяга до пізнання не є просто цікавість. Це глибоке внутрішнє прагнення, яке не згасає перед труднощами. Так само як і справжня любов не зникає після перших проблем, справжнє бажання пізнання змушує людину постійно долати перешкоди. Ця тяга є джерелом благоговіння перед життям і пізнанням. Благоговіння — це глибоке почуття поваги до того, що перевершує наше власне життя. Це готовність пожертвувати всім, навіть своїм життям, заради вищої мети — знань. Пізнання стає пріоритетом, заради якого людина віддає всі свої сили, нехтуючи страхами, перешкодами і навіть соціальними умовностями.

Найбільша помилка, яку може зробити людина, це зрадити своєму прагненню до знань і піддатися "колесу сну" — одноманітному циклу буденності. Задоволення базових потреб не дає справжнього сенсу, лише тимчасове полегшення. А справжня мета — вийти за межі цього кола, де є місце лише тіням потреб і бажань. Продовжуючи обертатися у колесі буденності, людина втрачає зв’язок із внутрішньою природою пізнання. Вона стає рабом примітивних потреб, забуваючи, що тіло — це лише контейнер для духу.

Один з найважливіших секретів магії полягає в тому, що першочерговим є не тіло, а дух. Справжнє пробудження приходить лише тоді, коли людина змінює свої пріоритети, ставлячи духовне на перше місце. Це пробуджує від страху і запускає процес, що веде до благоговіння перед пізнанням і рішучості йти до кінця. Прокинутися повністю — це подолати свої страхи, відкинути упередження і відкритися для справжніх знань. Це війна з власною лінощами, страхами та невіглаством. І лише тоді, коли ми приймаємо цей виклик, можемо називатися справжніми людьми — людьми, що йдуть до пізнання.

Розділ 4. Чотири умови до знання

Тільки той, хто виконує ці чотири умови —
бути повністю пробудженим, сповненим страху,
благоговіння та безумовної рішучості —
застрахований від помилок, за які доведеться платити;
лише за цих умов не буде діяти навмання.
Якщо така людина і зазнає поразки,
то вона програє лише битву,
а про це не варто надто шкодувати.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Що означає бути "повністю пробудженим"? Це стан, коли людина пробуджується від сну, звільняється від ілюзій. Тільки коли людина починає ставити собі питання і шукає відповіді всередині себе, вона бере відповідальність на себе. Питання на кшталт: "Для чого я прийшов у цей світ?" або "Чому я народився?" мають адресуватися самому собі, а не комусь іншому. Ніхто не може відповісти за вас на ці питання. Більшість людей взагалі не ставлять собі таких питань. Вони просто виконують те, що їм сказано, не розмірковуючи над причинами. Але ті, хто все ж ставить ці питання, починають розуміти багато речей, які залишаються незрозумілими для інших.

Тому, коли ми говоримо, що людина йде до знань, як на війну, це означає, що вона повинна бути пробудженою. Сонна людина мертва в духовному сенсі. Пробуджений, думаючий солдат — найкращий солдат. Військові знають, що усвідомлений солдат набагато ефективніший, ніж той, хто діє лише за наказом. Вміння мислити, розуміти, для чого і чому ми діємо, — це те, що рухає нами на шляху до знань. Пробудження — це ключовий процес. Перший етап пробудження — це повний страх. Психологи можуть не погоджуватися, але я не поділяю їхню думку. Психологія часто намагається впоратися зі страхом за допомогою методів, які не завжди ефективні. На мою думку, психологія має тенденцію замінювати один страх на інший, але це не є розв'язуванням проблеми. Страх не можна просто знищити; його потрібно зрозуміти і навчитися жити з ним. Страх зазвичай має два корені: інстинктивний страх, який пов'язаний із нашими інстинктами виживання та страхи, що були навіяні зовні. Привнесені страхи часто поєднуються з інстинктивними страхами, що створює додатковий тиск. Страх — це наш захисний механізм, який допомагає нам вижити. Тому, коли людина прагне до знання і не відчуває страху, це може означати, що вона не розуміє всього обсягу знання.

Перший крок до пробудження — це ставити питання самому собі. Другий крок — це бути повністю наповненим страхом. Це два потужних двигуни, які спонукають людину шукати і навчатися. Питання повинні бути настільки важливими, що, навіть перебуваючи в стані страху, людина благоговійно шукатиме відповіді. Благоговіння означає шанобливе ставлення до знання, уважність і обережність у пошуку відповідей. Безумовна рішучість. Це воля до перемоги та готовність досягти мети, всупереч труднощам. Рішучість допомагає не тільки пережити важкі часи, але й забезпечує успіх.

Отже, чотири фактори, які допомагають людині в період навчання і змін:

1. Пробудженість: усвідомленість і пошук відповідей.

2. Страх: захисний механізм, що спонукає до обережності.

3. Благоговіння: шанобливе ставлення до знання.

4. Безумовна рішучість: воля до досягнення мети.

Ці фактори дають можливість "воїну" в знаннях вижити і досягти успіху. Якщо всі ці якості є, вони підтримують людину навіть у моменти невдач. Невдачі — це частина процесу навчання і вони роблять нас мудрішими. Тому не варто шкодувати про програші; це частина шляху до знання. Пам’ятати про неприємні ситуації може бути важко, але саме ці ситуації вчать нас і роблять успішними. Успіх не визначає знання; це результат багатьох падінь і помилок. Чим більше помилок ми робимо, тим більше навчаємось. Існує приказка: «Двох небитих одного битого», яка наголошує на цінності досвіду помилок.

Однак є ще одне прислівʼя, яке говорить: «Дурень вчиться на своїх помилках, а розумний — на чужих». Я перефразував це прислівʼя так: «Дурень не вчиться ні на своїх, ні на чужих помилках. Дурень просто не вчиться». Вірно, що дурень — це впертий, непохитний і тому його називають дурнем. Він не вчиться і залишається таким, яким є. Розумна людина вчиться на своїх помилках, тому що вміння бачити свої помилки і виводити уроки з них свідчить про мудрість.

Мудрий же вчиться і на своїх, і на чужих помилках. Це справжня мудрість — розуміти і свої, і чужі помилки, аналізувати їх і вчитися. Тому вчитися на своїх помилках — це добре, бо це показує ваш розум. Зробивши помилку і переживши поразку, ви стаєте більш досвідченими і рано чи пізно досягнете перемоги.

Коли людина не питає і слідує вказівкам без розуміння їх суті, вона за звичай стикається з проблемами. Наприклад, якщо комусь кажуть «одягни намордник», а він просто слухає і виконує, не розуміючи, чому це потрібно, то такі бездумні дії можуть призвести до негативних наслідків. Важливо ставити питання, розуміти мету і значення своїх вчинків. Паніка або розгубленість часто свідчать про відсутність розуміння. Люди, які бояться, але не розуміють, що саме їх лякає, часто можуть бути більше схильні до стресу та захворювань. Якщо у людини відсутній страх або благоговіння, вона може діяти без обережності, що може призвести до небезпеки. Благоговіння до життя, знань і досвіду забезпечує уважність і обережність у прийнятті рішень. Без благоговіння людина може легко втратити відчуття обережності і вчинити необдумані дії.

Таким чином, основні принципи, які допоможуть в житті, це:

1. Вчитися на помилках: як своїх, так і чужих.

2. Ставити питання: розуміти мету і сутність своїх дій.

3. Благоговіння: ставитися з повагою до знань і досвіду.

4. Рішучість: бути готовим до боротьби і досягнення цілей.

Врешті-решт, нічого не виграєш, якщо не спробуєш. Люди часто вірять, що все ж таки щось зміниться, хоча і самі розуміють, що шансів на виграш немає. Це все відсутність впевненості у собі та у своїх рішеннях. Люди живуть так, ніби їм хтось інший має розв'язувати їхні проблеми: «Розкажіть мені, що робити». І коли їм кажуть, що робити, вони виконують ці вказівки, не замислюючись.

Розділ 5. Сильне зосередження у собі

Занадто сильне зосередження у собі
породжує жахливу втому.
Людина в такій позиції глуха і сліпа до всього іншого.
Ця дивна втома заважає йому шукати і бачити чудеса,
які в багатьох перебувають навколо нього.
Тому, крім проблем, у нього нічого не залишається.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Наступний важливий момент — надмірна концентрація на собі призводить до втоми і відчуття виснаження. Людина, яка зосереджена тільки на своїх проблемах і переживаннях, стає глухою і сліпою до всього іншого, що відбувається навколо неї. У такій ситуації людина не помічає можливостей і чудес, які існують навколо неї. Іноді ми чуємо від людей: «У мене є проблема, у мене ще одна проблема» і так далі. Це свідчить про те, що людина перекладає відповідальність за своє життя на інших. Вона настільки занурена у власні труднощі, що не бачить нічого іншого і не хоче шукати нові знання чи розв'язування своїх питань. Помилка полягає у тому, що людина не питає сама себе. Вона ставить питання іншим, але якщо отримана відповідь не відповідає її уявленням, вона ігнорує його. Це стає замкнутим колом: людина запитує, але не чує відповіді, які не задовольняють її думки. Вона намагається розв'язати свої проблеми, не розуміючи, що правильне рішення потрібно шукати у собі.

Замість того щоб битися головою об стіну і зациклюватися на проблемах, слід запитати себе: «Як я можу розв'язати цю проблему?» Замість того, щоб ставити питання іншим і чекати відповіді, поставте це питання собі. Самостійне розв'язання проблем та пошук рішень — це важливий аспект особистого розвитку. І відповіді завжди прийдуть, якщо ви будете готові шукати їх всередині себе. Це можна порівняти з пошуком інформації в Google: замість того, щоб просто шукати, як розв'язувати проблеми, запитайте себе, які можливі варіанти і де можна знайти вихід. Медитація над власними проблемами і пошук внутрішніх рішень — це шлях до справжнього розвитку і змін. Коли ви стикаєтеся з проблемами і не знаєте, як їх вирішити, важливо вміти перефразувати свої питання. Якщо ви не отримали відповіді на конкретне питання, спробуйте змінити формулювання запиту і поставити його знову. Це може призвести до нових ідей або рішень. Наша реальність завжди має відповіді на наші питання, але важливо не шукати їх зовні, а всередині себе. Коли ми починаємо шукати відповіді всередині, ми перестаємо бути глухими і сліпими до власного потенціалу. Відповіді можуть прийти звідусіль — потрібно просто звернути на них увагу.

Коли ви занурені у свої проблеми, часто це призводить до виснаження і відчуття безнадії. Важливо відрізняти ситуацію, коли ви дійсно шукаєте рішення, від ситуації, коли ви зациклюєтеся на своїх проблемах. Якщо ви постійно зациклюєтеся на тому, що у вас все погано, це лише підсилює відчуття невдачі. Якщо ви потрапили в ситуацію, де не можете знайти вихід, не слід поглиблювати цю проблему і занурюватися в самобичування. Замість цього, задавайте собі питання, як ви можете розв'язати проблему, і прислухайтеся до відповідей, які з'являються. Візьміть відповідальність за ці рішення на себе і не звинувачуйте інших.

Уміння шукати відповіді всередині себе і використовувати позитивне мислення може допомогти вам знайти рішення. Якщо ви в негативному стані і постійно повторюєте собі, що у вас все погано, простір, в якому ви живете, відгукнеться на це негативом. Натомість коли ви позитивно налаштовані і вірите у свої можливості, це сприяє появі нових ідей і можливостей. Постійна концентрація на собі і своїх проблемах може заважати розвитку. Але якщо ви ставите питання самому собі, шукаєте способи вирішення і використовуєте позитивні афірмації для подолання негативу, ви зможете вийти зі складних ситуацій і знайти рішення.

Розуміння різниці між конструктивною саморефлексією і негативним самобичуванням допоможе вам ефективніше розв'язати проблеми. Замість того щоб зациклюватися на проблемах, задавайте собі питання, шукайте нові підходи і слухайте свої інтуїтивні відповіді. І пам’ятайте: позитивний настрій і відкритість до можливостей можуть допомогти вам знайти рішення там, де здається, що їх немає.

Розділ 6. Страхи перед знанням

Будь-кому, хто починає вчення,
доводиться викладатися настільки,
наскільки він здатний,
і межі навчання визначаються
власними можливостями учня.
Саме тому розмови на тему навчання
позбавлені будь-якого сенсу.
Страхи перед знанням — справа проста;
всі ми їм схильні, і тут нічого не поробиш.
Однак хоч би яким страшним не було вчення,
ще страшніше уявити собі людину, яка не має знання.

Карлос Кастанеда, Колесо часу

Коли йдеться про навчання, важливо розуміти один дуже важливий момент. Існує така чудова приказка: "Коли учень готовий, приходить учитель". Це означає, що коли свідомість людини готова до розуміння, знання приходять самі. Готовність до пізнання або здатність – це межі бажання отримати чи освоїти знання. Адже ніхто не може дати більше, ніж людина здатна сприйняти. Тому навчання, учитель або напрямок у навчанні не визначаються самі по собі, а можливостями пізнання самого учня та його безмежною щирою здатністю викладатися, розкриватися.

Ми можемо помітити таку цікаву річ, коли перечитуємо книгу, яку читали давно. Завдяки нашому досвіду чи віку ми сприймаємо її по-новому. Те ж саме відбувається, коли переглядаємо фільм, який дивилися давно.

Розглянемо, як змінюється сприйняття інформації. Інформація, яка раніше мала одне значення, тепер може набувати зовсім іншого сенсу. Коли ми знову проходимо через певні теми, виникає питання: що ж я міг пропустити спочатку? Насправді нічого не пропущено; просто розширюються межі сприйняття. Коли ці межі розширюються, людина здатна охоплювати більшу територію своїм сприйняттям. Тоді те, що раніше було в темряві або невидимим, починає сприйматися по-новому.

Кордони навчання визначаються можливостями учня. Можливості не означають обмеження, а скоріше рівень сприйняття. Людина здатна сприймати лише те, що відповідає її можливостям. Наприклад, дитина п'яти років не може сприймати складні математичні концепції, якщо вона не є генієм. Її світогляд обмежений і це схоже на те, як парадигма людини змінюється з часом. Людина, яка обмежена у своєму сприйнятті, наприклад, релігійна людина, може мати певні табу або обмеження, які є її межами.

Страхи, наприклад, це ще одні межі сприйняття. Хоча деякі психологи або терапевти можуть допомогти людині подолати страхи, ці страхи не зникають зовсім. Вони залишаються частиною життя і завдання полягає у тому, щоб навчитися управляти ними, перетворити їх на союзників, а не боротися з ними. Страх – це природне непорозуміння і він є певною межею. Якщо ви підходите до цих меж, це можна порівняти з митним контролем на шляху до нових знань або зон, які вам незнайомі.

Якщо людина, яка йде до знання, має певні межі світогляду, їх не можна порушувати штучно, бо це буде втручанням у її особистий простір. Людина повинна сама дозріти до знань і бути готовою до їх пізнання. Як було сказано раніше, для того, щоб розпочинати навчання, потрібно бути повністю відкритим і готовим до пізнання, досягнення знань і подолання власних страхів.

Отже, для кожного, хто узявся до навчання, важливо повністю викладатися, оскільки будь-яке знання, яке розширює наші межі, вимагає максимальних зусиль. Це завжди вимагає виходу з зони комфорту, трансформації і змін. Границя навчання визначається можливостями учня і ці можливості визначає сам учень. Щоб починати навчання, потрібно бути повністю пробудженим, без страху і в захопленні перед новим знанням.

Благоговіння і рішучість – ось що дозволяє розширити межі та подолати обмеження. Потрібно мати рішучість до кінця. Ці моменти допомагають створити певні критерії, де той, хто пізнає знання, допускає можливість їх досягнення, не ставлячи жорстких обмежень.

Розмови про навчання часто виявляються беззмістовними. Люди часто запитують: «Що буде на курсі? Як все відбуватиметься?» Насправді якщо пояснити, що буде на курсі, це може бути схоже на те, як розповідати всю суть курсу заздалегідь – дати якісь ілюзорні обіцянки або галюцинації. Я не можу дати те, чого не знаю; я можу лише поділитися тим, що пройшов сам і що мені зрозуміло. Розмови про навчання можуть бути беззмістовними, бо якщо людина не готова, я можу розповісти про будь-які аспекти курсу, але це не змінить її готовність.

Коли до мене приходять люди і говорять, що хочуть записатися на курс, я іноді спеціально лякаю їх. Розповідаю про труднощі, які можуть виникнути: головний біль, зміни в житті, можливі неприємності у стосунках. Я попереджаю, що зміни можуть бути важкими і навіть призвести до розриву стосунків, оскільки людина може почати бачити свого партнера в іншому світлі. Ці «страшилки» мають сенс, бо можуть виявитися правдою або залишитися лише можливими варіантами. Підготовка до труднощів навчання важка і неможлива, адже я не можу передбачити, як саме знання вплине на ваше життя.

Знання і інформація – це не одне й те ж. Інформація стає знанням лише тоді, коли ви її практично застосуєте. Пояснювати, що буде на курсі, немає сенсу, бо це повинно бути внутрішнім станом готовності та відсутністю страху. Важливо мати готовність до можливих перипетій і не бояться непередбачуваних змін.

Страх перед знанням – це звичайна річ. Всі ми підлягаємо страхам, і тут нічого не поробиш. Хоча вчення можуть бути страшними, ще страшніше уявити людину, яка взагалі не має знань. Страхи – це нормальна частина навчання. Проте досвід може допомогти в подоланні страхів, адже існують методи їх опрацювання і перетворення на корисний інструмент, а не на перешкоду.

Я теж маю свої страхи і їх може бути більше, ніж ви думаєте. Але це не стосується кількості страхів, а того, як внутрішнє бажання пізнати і отримати знання визначає вашу готовність до навчання. Хай то самоосвіта, пошук наставника, чи вивчення якихось інших учень або таємниць – важливо мати справжнє бажання отримати ці знання.

Якщо людина приходить на навчання або шукає новий шлях до пізнання себе, це має бути бажанням отримати знання, а не сумніви, які можуть виникнути. Сумніви на кшталт «а раптом у мене не вийде?» не повинні зупиняти. Я часто чую такі питання і відразу запитую: «Чому ви прийшли і чому ставите ці питання? Якщо у вас є інтерес і тяга, чому ви не йдете далі?». Багато людей просто проходять повз, не зацікавлені або не ставлять запитання.

Наприклад, може бути понад 100 учасників, але цей масовий обсяг кількості не має переважати у якості. Багато з тих, хто має участь, не зацікавлені і навіть не запитують. Це нормально, адже кожен шукає себе в чомусь іншому.

Не всі можуть підійти до конкретного наставника або вчителя. В університеті ви вибираєте напрямок і спеціалізацію, але в езотеричному навчанні іноді може не сподобатися сам наставник або його манера викладання. Це теж нормально. Якщо ви знаходите вчителя або наставника, з яким вам важко, краще спробувати і зрозуміти, чи підходить вам цей шлях. Перебороти страх і сумніви і зробити крок до навчання – це важливіше, ніж залишитися на місці і нічого не отримати.

Тому я рекомендую робити крок вперед, спробувати, навіть якщо є страхи чи сумніви, і зрозуміти, чи підходить вам це, чи ні. Це нормально і є частиною процесу самопізнання і навчання.

Розділ 7. Єдино життєва альтернатива

Сердитися на людей означає
вважати їхні вчинки чимось важливим.
Наполегливо необхідно позбавлятися такого відчуття.
Вчинки людей не можуть бути настільки важливими,
щоб відвести на задній план
єдину життєво важливу альтернативу:
наші постійні зустрічі з нескінченністю.

Карлос Кастанеда, Колесо часу

Ще раз повторю: сердитися на людей означає вважати їхні вчинки чимось важливим. Я хочу, щоб ви зрозуміли, звідки це походить, бо для мене це осмислене і глибоке переконання. Життя не повинно бути про ображення на інших людей; це енергозатратне. Коли хтось каже "вибач", мене це трохи дивує. Я сам часто використовую ці фрази, намагаючись згладити моменти, адже теж маю свої недоліки і помилки. Але коли мене просять вибачення, я не розумію, чому потрібно ображатися.

Я не вважаю вчинки інших людей особливо важливими стосовно мене. Якщо хтось запізнився на 6 хвилин або сказав щось, що мені не сподобалося, я не вважаю це особистою образою. Усі ми робимо помилки і важливість таких дрібниць не повинна відволікати нас від більш значущих речей. Коли ми відчуваємо образу, це часто говорить про наше власне почуття важливості — наче ми такі важливі, що кожен вчинок інших людей повинен враховувати нашу значущість.

Сердитися і ображатися на інших людей енергозатратне. Це затримує нас у негативному стані і заважає переключитися на інші важливі справи. Коли ми живемо в стані конфлікту або непорозуміння, ми втрачаємо частину себе і нашого часу. Тому важливо розуміти, що сердитися на людей — це вважати їхні вчинки чимось важливим.

У магічній свідомості, як правило, вчинки інших людей не вважаються важливими. Маги фокусуються на виправленні власного життя і вчинків, а не на критичних оцінках дій інших. Щоб зрозуміти неправильність вчинків інших людей, потрібно спочатку упорядковувати своє власне життя.

Ми можемо намагатися упорядковувати своє життя нескінченно і цього часу не вистачить, щоб повністю пізнати себе. Безліч втілень, які ми проходимо в цьому світі, є періодом навчання. Ми все ще знаємо про себе дуже мало, буквально лише частину того, що можемо дізнатися. Як кажуть, людина використовує лише 10% свого мозку — хоча ця фраза не підтверджена експериментально, вона ілюструє, як мало ми знаємо про себе.

Тому витрачати час і енергію на обурення через помилки або дії інших людей є нелогічно і неправильно. Необхідно позбутися цього відчуття, адже вчинки інших не можуть бути настільки важливими, щоб відволікати нас від єдиного життєво важливого досвіду — нашої зустрічі з нескінченністю.

Що таке ця зустріч з безкінечністю? Це зустріч із самим собою. Ми кожен для себе є частиною безкінечності. Я особисто знаю, що я безкінечний у своїх можливостях пізнання. Чим більше я дізнаюся про себе, тим більше розумію, що не знаю нічого.

Пізнання — це і є наша єдина життєво важлива альтернатива, наша зустріч із нескінченністю себе. Людина має можливість осмислити свою особистість і пізнати глибину власного буття. Ті, хто закінчив перший курс навчання, часто дивуються від того, що починає відбуватися в їхньому житті. Якщо ви здивовані, це означає, що є куди рости. Коли ви навчилися управляти собою і своїми енергіями, відкривається нове бачення, ви починаєте аналізувати, моделювати події і створювати ситуації. Це і є частина безкінечності.

Таким чином, пізнання в глибині є безкінечним і відкидати його важливість заради обурення чи образ — це ірраціонально. Коли ми сердимося на уряд або на інші ситуації, це є безглуздо. Краще не звертати на це увагу. Якщо ви отримуєте інформацію, використовуйте її як джерело знань для себе, а не для обурення.

Пошук нескінченності, контакт із богами, силами та вищими станами свідомості — ось що важливо. Важливо озирнутися назад і задуматися, які книги ви не прочитали, чого ви ще не навчилися, яка ваша мрія і що потрібно зробити, щоб наблизити її до реальності. Якого знання вам не вистачає, щоб стати ближчим до нескінченності? Це і є справжнє пізнання — нескінченність у пізнанні самого себе.

Розділ 8. Чи має цей шлях серце?

Будь-який шлях — лише один
з мільйона можливих шляхів.
Тому Маг завжди повинен пам'ятати,
що шлях – це лише шлях;
якщо він відчуває, що це йому не до вподоби,
він повинен залишити його за всяку ціну.
Будь-який шлях — це лише шлях,
і ніщо не завадить Магу залишити його,
якщо зробити це велить йому його серце.
Його рішення має бути вільним
від страху та честолюбства.
На будь-який шлях слід
дивитися прямо і без вагань.
Маг відчуває його стільки разів,
скільки знаходить за потрібне.
Потім він ставить собі і тільки самому собі,
одне питання: чи має цей шлях серце?
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Варто звернути увагу на те, що серце в цьому контексті є ментальним центром. Інакше кажучи, якщо вам не подобається те, чим ви займаєтеся, це може бути ознакою того, що слід залишити це заняття. Не витрачайте на це час, адже життя стане для вас тиском. Якщо це стосується людини, з якою ви живете, не створюйте ілюзій, що можете її виправити, вилікувати чи змінити. Це неможливо. Людина змінюється лише сама і багато хто може розчаруватися в цьому, але змінити характер людини неможливо. Людина приходить у світ з певним характером, який не формується в процесі зростання або пізніше. Характер — це основа, яка надає каркас для розвитку світогляду і сприйняття.

Якщо людина має негативний характер, це не означає, що ви можете його змінити. Характер подібний до скелета: він залишається постійним, а світогляд і сприйняття — це м'язи, які можуть змінюватися. Якщо у людини характер відповідає певному світогляду, це може призвести до негативних проявів у поведінці. Характер визначає вектор розвитку і завдання душі, але не може бути змінений до останнього дня життя.

Проте світогляд і сприйняття можна змінювати. Коли людина змінює своє сприйняття і світогляд, може здаватися, що змінюється й характер, хоча насправді це питання контролю і управління внутрішніми задатками. Наприклад, якщо у вас є схильність до спалахів гніву, ви можете навчитися контролювати цю рису, але сама суть характеру залишиться незмінною.

Маг або наставник може бути каталізатором або допомогти в цьому процесі, але змінювати характер іншої людини — це безнадійна справа. Натомість важливо допомогти людині змінити своє сприйняття і світогляд. Це може призвести до того, що її поведінка стане більш спокійною і врівноваженою, але внутрішні задатки характеру залишаться. Зміна характеру — це завдання, яке кожен має вирішувати самостійно.

Якщо людині потрібно пережити соціальні маніпуляції, вона повинна зрозуміти, що це спосіб обману і лише шляхом досвіду вона зможе розпізнати це. Немає сенсу намагатися довести комусь щось про негативні аспекти державного управління або політики, адже ці сфери часто пов'язані з необхідністю таємниць і навіть обману. Політики, навіть будучи добрими людьми з чудовим характером, з часом вчаться брехати, як частину своєї професії тому, що це вимога їхньої роботи. Це не означає, що вони погані люди, але професія політика сама по собі вимагає певних компромісів.

Те ж саме стосується й інших професій. Наприклад, водій або спеціаліст у певній області має свою роль і відповідні навички. Важливо усвідомлювати, що професії, які вимагатимуть від вас компромісів, мають свої особливості.

Коли людина вибирає свій шлях, вона повинна пам’ятати, що шлях має приносити задоволення. Це стосується не лише магії, а будь-якої діяльності. Древні маги розуміли, що справжній шлях — це той, що приносить максимальне задоволення і радість. Якщо шлях стає важким і похмурим, його слід залишити. Продовження роботи на цьому шляху лише витрачає більше енергії та сил, ніж той шлях, який йде від серця.

Якщо ви отримали спеціальність або працюєте в організації і вам не подобається ваша професія, важливо знайти щось, що дійсно приносить вам радість. Не слід залишатися в ситуації, яка вас не задовольняє, лише через страх або амбіції. Майте на увазі, що шлях, який здається вам нещасливим, забирає більше життєвих сил.

Маг повинен пам’ятати, що будь-який шлях — це всього лише шлях. Якщо він відчуває, що цей шлях не для нього, він має право його змінити. Рішення має бути вільним від страху і честолюбства. Не варто залишатися в ситуації, яка вас не влаштовує лише через страх перед майбутнім або через те, що ви вже досягли певних результатів. Якщо шлях вам не приносить задоволення, його слід змінити. Тому, щоб рухатися вперед і розвиватися, важливо слідувати за тим, що йде від серця.

Маг повинен випробовувати свій шлях стільки разів, скільки вважає за необхідне і задавати собі одне питання: чи має цей шлях серце? Якщо шлях не має серця, маг має відмовитися від нього. Ті, хто вибрав шлях свідомості і хто може сміливо називати себе свідомою людиною, йдуть за покликом духу, а не тіла. Вони зосереджені на розвитку верхніх енергетичних центрів, таких як розум, каузальний центр і атма, а не на фізичних аспектах.

Коли маг стикається з одноманітністю і відчуває, що шлях стає нудним і не веде до розвитку, він повинен бути готовий відмовитися від цього шляху без страху і честолюбства. Можливо, цей шлях не його і він був обраний іншим. Багато людей займаються не тим, чим хотіли б, тому що колись обрали шлях, який не відповідає їхньому покликанню. Не робіть нічого з примусу чи зовнішнього тиску; слідкуйте за тим, щоб ваша діяльність йшла від серця.

Страх часто є наслідком незнання. Якщо ви хочете пізнати свою справжню природу і духовний шлях, важливо розуміти, що шлях може бути кривим і непередбачуваним. Він не може бути прямолінійним, як тяга бурлака по Волзі. Ваш шлях може витися і змінюватися і іноді потрібно пройти через труднощі та перепони, щоб знайти справжній шлях.

Життя людини, яка йде своїм шляхом, сповнене радості. Маг, який слідує своєму шляхові, навіть під час труднощів відчуває азарт і виклик. Це може здаватися важким для сторонніх спостерігачів, але для мага це частина його шляху. Труднощі і випробування є можливістю перевірити свою силу і стійкість. Маг не піддається зневірі; він знаходить радість і задоволення у всіх аспектах свого шляху, навіть у важких моментах.

Внутрішня радість і задоволення є основою гармонії і стабільності мага. Це не поверхневий або ефемерний стан, а глибока внутрішня гармонія, яка допомагає долати труднощі і зберігати стійкість. Навіть коли є вітер і негода, маг зберігає свою внутрішню радість і впевненість, що робить його особистістю, сповненою сили і гармонії.

Шторм перевіряє, де є слабкі місця. Коли людина проходить свій шлях, вона постійно стикається з випробуваннями та протистояннями. Маг розуміє, що ці протистояння необхідні, оскільки вони виявляють слабкі і вразливі місця, де відсутня захист. Як у броні, де є непокриті ділянки, ці місця потрібно захистити додатково або виявити, де потрібно внести зміни. Це метафора, що допомагає зрозуміти, як перевірити, чи йдете ви своїм шляхом.

Є три прості ознаки, що дозволяють зрозуміти, чи ви йдете своїм шляхом:

1. Радість тут і зараз. Маг відчуває радість і задоволення в теперішньому моменті. Він насолоджується життям і має ясний погляд на майбутнє.

2. Погляд на минуле. Маг не шкодує про минуле. Він використовує минулий досвід як уроки, але не затримується на ньому. Минуле слугує тільки як ресурс для теперішнього.

3. Внутрішня радість. Маг зустрічає кожен новий день з радістю та оптимізмом. Внутрішня радість не виплескується назовні у вигляді демонстрації своїх досягнень. Маг приховує свої досягнення, бо справжня радість не потребує підтвердження ззовні.

Коли ви перебуваєте в стані внутрішньої гармонії, ви стаєте джерелом радості для інших. Ваша внутрішня гармонія та спокій відображаються на зовні і навіть якщо навколо вас є труднощі, ви зможете їх подолати без паніки. Якщо ви внутрішньо збалансовані, ви легко йдете по життю, а будь-які зовнішні проблеми не вплинуть на ваш внутрішній стан.

Коли ви заблукаєте, наприклад, у лісі, ви можете знайти шлях тільки тоді, коли заспокоїтеся. Паніка лише ускладнює ситуацію. Справжнє рішення полягає у спокійному і тверезому аналізі ситуації. Не потрібно шкодувати про минулі рішення чи звинувачувати себе. Важливо прийняти ситуацію такою, якою вона є і знайти найкращий шлях виходу з неї, не піддаючись ілюзіям і страхам.

Спокій і гармонія тут і зараз дозволяють зрозуміти, що всі наші досвіди формують нас і ведуть по нашому шляху. Якби не було цього досвіду, я б не зрозумів, де я перебуваю зараз. Можливо, п’ять років тому я зустрів не того чоловіка або обрав не ту країну для еміграції, але саме цей досвід допоміг мені дізнатися, що мій шлях виявився правильним. Не варто шкодувати про минулі рішення або звинувачувати себе за те, що в минулому щось пішло не так.

Внутрішня гармонія та спокій дозволяють нам розуміти, що всі зміни і події в нашому житті ведуть нас саме по нашому шляху. Життя має сенс і кожен досвід є частиною нашого унікального шляху. Не варто порівнювати себе з іншими або жити завидою до когось іншого. Якщо ми обираємо жити згідно з ідеалами чи прикладами інших, ми втрачаємо власний шлях.

Маг завжди перевіряє свій шлях, як компас. Спокій і внутрішнє розуміння того, де ти знаходишся, — це внутрішній компас, який допомагає орієнтуватися і залишатися на своєму шляху. Якщо ви панікуєте і хаотично шукаєте вихід, ви можете лише заплутатися ще більше. Важливо заспокоїтися, наповнитися внутрішньою радістю і оцінити свої досягнення тут і зараз. Ваш шлях — це те, що веде від серця. Відзначайте свої досягнення, радійте тим, що ви маєте і не порівнюйте своє життя з життям інших. Кожен шлях унікальний і має своє значення.

Розділ 9. Порівняння шляхів

Усі шляхи однакові: вони ведуть у нікуди.
Чи є у цього шляху серце?
Якщо є, то це добрий шлях;
якщо ні, то від нього ніякого толку.
Обидва шляхи ведуть у нікуди,
але в одного є серце, а в іншого немає.
Один шлях робить подорож ним радісною:
скільки не мандруєш — ти і твій шлях нероздільні.
Інший шлях змусить тебе проклинати своє життя.
Один шлях дає тобі сили, інший – знищує тебе.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Шлях, який веде з серцем, робить подорож приємною, всупереч труднощам, які ви зустрічаєте. Інший шлях може змусити вас проклинати своє життя і відчувати себе безсилим. Важливо пам’ятати, що навіть якщо ви нещасні на своєму шляху, ви все ще виконуєте свій Вірд. Чи буде ваш шлях легким або важким, це залежить від вашої здатності приймати той досвід, який він приносить.

Багато людей наївно вважають, що зміна місця проживання розв'яже їхні проблеми. Наприклад, вони думають, що життя в іншій країні, такій як США, Ізраїль або Німеччина, буде кращим, ніж життя в Україні чи Росії. Але це ілюзія. Ви все одно пройдете ті випробування, які ви повинен пройти, незалежно від того, де ви живете. Якщо ви вирішите залишитися в Україні чи переїдете в іншу країну, ваш Вірд залишиться з вами і ви все ще пройдете свої випробування.

Ви можете скільки завгодно змінювати дороги, але ви не зможете уникнути виконання свого Вірду. Шлях може бути важким або легким, але ви все одно будете йти своїм шляхом. Чому обирати важкий шлях, якщо ви можете пройти його легко і з насолодою? Важливо зосередитися на тому, щоб ваша подорож була радісною і наповненою сенсом.

Ми можемо порівнювати своє життя з іншими і думати, що у когось легше, але істина у тому, що життя — це шлях від точки А до точки Б, від народження до смерті. Незалежно від того, як ми пройдемо цей шлях, ми все одно досягнемо кінцевої точки. Важливо, щоб цей шлях був наповнений радістю і задоволенням, а не стражданнями.

Вибір шляху — це не просто питання обставин, але й внутрішнього стану. Ви можете вибрати пройти свій шлях із легкістю і радощами, чи з напругою і боротьбою. Якщо ви намагаєтеся уникнути труднощів і йдете через перешкоди з усмішкою, ви зробите свою подорож приємнішою. Важливо вибрати той шлях, який приносить задоволення і навіть коли ви постаєте перед труднощами, знайти в них радощі і уроки.

Коли людина каже, що живе для інших, це часто є результатом неправильного розуміння сенсу життя. Вважається, що жертва себе на користь інших — це шлях до благородства. Однак насправді жертва не приносить справжнього щастя ані тим, для кого вона була зроблена, ані самій людині, яка жертвує. Якщо ви живете лише для інших, ви втрачаєте свою силу, свою сутність. Жертва для дітей чи інших близьких не буде по-справжньому оцінена, бо пам’ять про ваші жертви швидко стираються.

Діти можуть пам’ятати вас, як батьків, але не пам’ятатимуть жертви, які ви зробили для них. Вони згадають про вашу любов і турботу, але деталі ваших жертв, як-от те, що ви недоїдали або обмежували себе, забудуться. Важливо пам’ятати, що навіть якщо є вдячність, вона не є підставою для життя, заснованого на жертвах.

Відзначення таких днів, як 9 травня, який у багатьох країнах вважається Днем Перемоги або Днем Пам’яті, є важливим, але не варто впадати в крайнощі, осуджуючи або виправдовуючи певні події. Війна завжди є трагедією, незалежно від того, хто був агресором чи жертвою. Це нагадування про те, що ніколи не слід нав’язувати свою волю іншим.

Пам’ять про події минулого повинна служити не для того, щоб нав’язувати свою думку, а для того, щоб вчитися на помилках і не допускати їх повторення. Протиріччя, яке ми бачимо у таких днях, є результатом того, що хтось вважав свій шлях єдино правильним і намагався нав’язати його іншим. Це завжди є порушенням волі іншої людини і створює страждання.

Тому важливо пам’ятати, що кожен має свій шлях і цей шлях має бути сповнений радості та щастя. Не варто жертвувати собою на благо інших, бо справжня сила і благополуччя виникають тоді, коли ми живемо в гармонії з собою і слідуємо своєму шляху від серця. Живучи заради інших, ми можемо втратити свою внутрішню силу і спокій. Найкраще, що ми можемо зробити для інших — це бути щасливими і жити з радістю, бо тільки так ми можемо надихати і допомагати іншим справжнім чином.

Розділ 10. Бути щасливим

Це світ щастя, де між речами немає різниці,
бо там нема кому питати про відмінність.
Але це світ людей. Деякі люди наївно вірять,
що вони живуть у двох світах,
що вони можуть обирати між світами,
але це лише їхня самовпевненість.
Для нас існує лише один-єдиний світ.
Ми — люди, і маємо покірно слідувати світові людей.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Багато людей натикаються на цей тезис і вважають його суперечливим. Але суперечності виникають лише тоді, коли ми помічаємо ці межі. Якщо суперечності не видно, їх немає. Світ щастя, де між речами немає відмінностей, описується тим, що відмінності є лише проявами наших уподобань. Комусь подобається один рецепт, а комусь інший і ми відзначаємо ці відмінності.

Якщо поглянути на ці відмінності об'єктивно, а не суб'єктивно, то ми побачимо, що всі ми маємо різні уподобання, але в основі всього цього лежить те, що насправді всі ми подібні. Якщо комусь подобається один рецепт їжі, а іншому — інший, це говорить про гастрономічні уподобання. Різниця між людьми, яку ми сприймаємо як велику, насправді є відображенням наших власних вподобань.

Коли ми усвідомлюємо, що відмінності між людьми насправді є лише відображенням наших особистих уподобань, а не об'єктивною реальністю, ми наближаємося до світу щастя. Людина стає щасливою, коли розуміє головний принцип свого життя — потребу досягти того, що вона хоче. Знання для всіх не може бути однаковим, навіть якщо досягнення є схожими. Наше сприйняття завжди буде різним.

Тому різниця або відмінність — це те, що нас роз'єднує. У світі щастя немає потреби шукати відмінності. Все, що потрібно, — це дійсно мати гармонію з самим собою і знаходити задоволення у своєму житті. Люди, які відчувають нещастя, часто порівнюють себе з іншими і бачать, що у когось є те, чого у них немає. Це залежить від рівня свідомості: людина, яка прагне до свідомості, потрапляє у світ щастя і стає щасливою.

Оскільки людина не шукає відмінностей, це не є світ людей. Декотрі наївно вірять, що живуть у двох світах і можуть вибирати між ними, але це лише їхня самовпевненість. Для нас існує лише один єдиний світ — світ людей і ми повинні беззаперечно слідувати цьому світу.

Тут важливий момент: світ щастя або світ, який оточує нас, часто поділяється на різні аспекти. Важливо розуміти, що в цьому пункті немає справжньої суперечності. Суперечності виникають, коли ми розділяємо світ на категорії. Якщо ми розглядаємо це як два світи — один метод, інший — інший, ми перебуваємо в ілюзії. Людина може бути щаслива тут і зараз, насолоджуватися світом людей. Питання в тому, як вона сприймає цей світ.

Що говорив Кастанеда, чому навчав його Дон Хуан? Люди повинні беззаперечно слідувати світу людей. Але беззаперечно — це не означає бездумно. Людина, яка вибирає світ, де їй погано, де все неприємно і вона відчуває нещастя, створює собі цей світ. Це ілюзорний світ, світ наївності або представлення. У реальному світі все має сенс і це потрібно сприймати без упереджень.

Мир щастя або мир, який ми бачимо, є тоді, коли ми не розглядаємо різницю між добром і злом, а сприймаємо все в рівновазі. В цьому світі всі речі мають свою суть і правду. Якщо ми сприймаємо світ, як рівновагу, де немає явного добра і зла, ми наближаємося до світу щастя. Це світ, де ми не розриваємо себе на частини, не ділимо на погане і хороше, а сприймаємо все як частину єдиного цілого.

Кількість світів, в яких живе людина, може бути дуже велика. Людина може розподілити своє життя на світ сім’ї, світ роботи, світ хобі, світ з любовницею, світ відпустки, світ телевізора. Жити в таких розрізнених світах може бути втомлюючим і складним. Натомість життя тут і зараз, сприйняття всіх цих аспектів, як частини одного єдиного світу приносить умиротворення. Людина стає щасливою, коли розуміє, що все це частини одного світу і не намагається розділити своє життя на два світи.

Дуальність, через яку ми пізнаємо світ, потрібна для розуміння рівноваги. Коли ми перестаємо розділяти світ на погане і хороше, приймаємо всі аспекти життя такими, які вони є, ми стаємо більш терпимими до себе і до своїх недоліків. Прийняття себе і своїх переваг без намагання ховати свої слабкості або виставляти себе кращим, ніж є насправді, допомагає досягти умиротворення.

Таким чином, існує лише один єдиний світ. Прийняття цього без розподілу на світи щастя і нещастя дозволяє нам реально бачити речі і себе. 

Розділ 11. Чотири вороги

Людина має чотири вороги:
це страх, ясність, сила і старість.
Страх, ясність і сила
може бути переможені, але не старість.
Це найжорстокіший ворог,
якого не можна перемогти,
можна лише відтягнути свою поразку.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Особливість старості полягає у тому, що кожен раз, коли ми втілюємося і коли починаємо розуміти істину, наше життя наближається до кінця. Стає зрозуміло, що ми не досягли всіх цілей або реалізували всі свої бажання. Коли ми починаємо розуміти ці речі, нам доводиться починати все заново в наступному житті з очищеною або скороченою пам'яттю. Жорстокість старості також полягає у тому, що накопичена мудрість залишається невикористаною через обмежений час.

Проте старість має свої плюси і мінуси. Плюси — це накопичення мудрості та пам'яті про себе, мінуси — обмежений час для використання цієї мудрості. Коли ми починаємо розуміти істину життя, час вже близький до завершення. Люди починають цінувати життя тільки в другій половині свого віку, особливо ближче до смерті. Тому важливо цінувати кожну мить свого життя і використовувати мудрість ефективно, а не шкодувати про минуле.

Смерть, за словами Кастанеди, є порадником і союзником, що нагадує людині про її смертність. Позитивний підсумок полягає у тому, що якщо людині призначено померти від грипу, вона помре від нього і жодна маска не врятує. Якщо людині судилося прожити 100 років, вона проживе їх, навіть якщо куритиме і питиме. Цінність життя не в тому, що ти робиш, а в тому, як ти це робиш. Оцінка життя повинна йти не ззовні, а зсередини: чи отримуєш ти задоволення від життя, чи це просто похмура ілюзія.

Тому важливо усвідомити і оцінити своє життя, не сприймати його, як поразку, а як можливість жити з радістю. Як кажуть, помирати з музикою у серці. Нехай ваші боги допоможуть вам подолати страх, знайти ясність і силу, і зустріти старість гідно.